Постанова КЦС ВП від 28.04.2020 року

Друк

Пошук

432

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Державний герб України

Постанова

Іменем України

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2-341/11

провадження № 61-20347св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - комунальне підприємство «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2017 року у складі судді Швець В. М. та постанову апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів Черевка П. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2009 року ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 звернулися до суду до ОСОБА_3 , третя особа - комунальне підприємство «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з позовом, вимоги якого уточнили під час розгляду справи та просили стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 62 441 грн матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, а також моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 60 000 грн та 30 000 грн на користь ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що 11 листопада 2008 року з вини відповідача відбулося залиття належної позивачам квартири АДРЕСА_1 , чим завдано матеріальної шкоди.

Згідно висновками судової будівельно-технічної експертизи від 22 вересня 2009 року, від 18 травня 2016 року та висновку фахівця від 30 вересня 2014 року, вартість відновлювального ремонту складає 105 674 грн, 19 208 грн вартість шкоди, завданої меблям і побутовій техніці, загальна сума складає 124 882 грн, яка підлягає стягненню з відповідача в рівних частках на користь власників пошкодженого майна.

Також позивачі послались на завдання їм моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на підставі статей 23, 1167 ЦК України. Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінила в сумі 60 000 грн. ОСОБА_2 послалась на завдання їй моральної шкоди на суму 30 000 грн.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто до участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2018 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 62 441 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 14097,74 грн судових витрат, разом - 86 538,74 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 62 441грн на відшкодування матеріальної шкоди, 3000 грн на відшкодування моральної шкоди та 1297,74 грн судових витрат, а разом - 66 708,74 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що факт залиття квартири позивачів саме через несправність в квартирі відповідача, у зв`язку з проривом води холодного водопостачання, є встановленим та підтверджується матеріалами справи, зокрема актом від 12 листопада 2008 року, складеним робітниками комунального підприємства «Житсервіс-2», висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25 жовтня 2013 року.

Розмір матеріальної шкоди, завданої позивачам встановлено висновками судової будівельно-технічної експертизи № 39/09 від 22 вересня 2009 року, № 10/38-2015 від 18 травня 2016 року та висновком фахівця від 30 вересня 2014 року, та він становить 105 674 грн - вартість відновлювального ремонту квартири та 19 208 грн - вартість шкоди завданої меблям та побутовій техніці. Загальна сума матеріальної шкоди становить 124 882 грн, яка підлягає стягненню з відповідача в рівних частинах на користь кожного з позивачів по 62 441 грн.

Вимоги по стягненню моральної шкоди підлягають задоволенню на підставі статей 23,1167 ЦК України, оскільки відповідач допустив незаконні дії у відношенні позивачів, які виразились у затопленні їх квартири та пошкодженні майна, що спричинило моральні страждання, призвело до зміни звичного ритму життя.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд визначив розмір відшкодування морального шкоди в сумі 10 000 грн на користь ОСОБА_1 та 3000 грн на користь ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не встановив обставини, які мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, зокрема акту комунального підприємства «Житсервіс-2» від 12 листопада 2008 року. Вказаний акт не відповідає встановленій діючим законодавством формі, не ґрунтується на законі та є формальним. Цим актом не встановлені причини залиття, місце витоку холодної води, не з`ясовано питання чи було це наслідком недбалості відповідача або інші обставини, що могли спричинити залиття.

Суд безпідставно відхилив клопотання сторони відповідача про виклик експертів в судове засідання щодо надання роз`яснень з приводу висновків.

Під час вирішення даного спору суди безпідставно врахували висновок будівельно-технічної експертизи від 25 жовтня 2013 року, складеного ТОВ «Інтер-Консалт-Плюс» та висновок експерта Цуркан В. Й. від 22 вересня 2009 року, оскільки вони не відповідають вимогам щодо належності і допустимості доказів.

Висновок спеціаліста щодо оцінки вартості матеріальної шкоди також є неналежним і недопустимим доказом.

Заявник посилається на те, що суд безпідставно залучив ОСОБА_1 до участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_4 та не з`ясував чи допускають спірні правовідносини правонаступництво. Судом не враховано, що набуття права власності на частку нерухомого майна ОСОБА_4 не надає їй право вступати у спірні правовідносини у якості сторони у справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна , у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, встановив факт залиття квартири позивачів з вини відповідача, причину залиття (несправність в квартирі відповідача - прорив води холодного водопостачання) та розмір завданої шкоди майну власників квартири, врахував, що відповідач не довів відсутність своєї вини у завданні шкоди, у зв`язку з чим зробив обґрунтований висновок, з яким погодився апеляційний суд, про задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири позивачів, яку визначив на підставі відповідних висновків судових будівельно-технічних експертиз від 22 вересня 2009 року, від 18 травня 2016 року та висновку фахівця від 30 вересня 2014 року (щодо рухомого майна та побутової техніки), у розмірі по 62 441 грн на користь кожного з позивачів.

Суд першої інстанції врахував обставини і характер заподіяння шкоди, тривалість моральних страждань позивачів внаслідок залиття квартири і пошкодження майна, вимушених змін у життєвих відносинах та визначив розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн на користь ОСОБА_1 та 3000 грн на користь ОСОБА_2 , і з такими розмірами обґрунтовано погодився апеляційний суд, оскільки такі відповідаютьзасадам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи касаційної скарги про безпідставність залучення судом до участі у справі ОСОБА_1 у якості правонаступника ОСОБА_4 , є необґрунтованими та не спростовують правильність висновків судів щодо наявності усіх елементів для відповідальності відповідача у деліктних правовідносинах. Під час розгляду справи відповідач не довів відсутність своєї вини у залитті квартири позивачів, а також, що цим залиттям шкода ОСОБА_1 , як співвласнику квартири, не була заподіяна.

Судами попередніх інстанцій установлено, що така шкода завдана майну обом власникам залитої з вини відповідача квартири, в тому числі ОСОБА_1 , що не спростовано під час розгляду справи, а отже така шкода підлягає відшкодуванню.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, зокрема, щодо розміру матеріального збитку і грошового відшкодування моральної шкоди, заданих позивачам, необхідності їх переоцінки та визначення їх у меншому розмірі, а також перевірки фактів щодо причин, з яких сталося залиття, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська